БРЮССЕЛЬ, 18 березня 2010 р. - Перспективи поставок первинних енергоресурсів, тепла та електроенергії є сумнівними для регіону Східної Європи та Середньої Азії, незважаючи на те, що Росія і країни Середньої Азії зараз є основними постачальниками енергоресурсів як до Західної, так і до Східної Європи. Попри наявну ресурсну базу, регіон в цілому зіткнеться з енергетичною кризою, якщо інвестиції в розмірі понад 3 трлн. дол. США не будуть вкладені в сектор протягом найближчих 20 років. Про це говориться в опублікованому сьогодні новому звіті Світового банку під назвою „Без світла? Огляд сектора енергетики країн Східної Європи та Середньої Азії”.
"Очікується, що до 2030 року попит на первинні енергоресурси в регіоні Європи та Середньої Азії зросте на 50 відсотків, - сказав Пітер Томсон, директор відділу з питань сталого розвитку по регіону Європи та Середньої Азії Світового Банку, - тоді як цілком можливо, що попит на електроенергію збільшиться на 90 відсотків".
"Ще до того як у 2008 році вибухнула нинішня глобальна фінансова криза, - пояснив Томсон, - деякі країни-імпортери регіону почали відчувати труднощі з поставками. Фінансова криза уповільнила попит на енергоносії і створила деякий перепочинок, що дає можливість країнам вжити заходів для пом'якшення наслідків передбачуваної енергетичної кризи. Але ця сприятлива можливість існуватиме лише п'ять-шість років. Необхідні пом'якшуючі заходи як щодо пропозиції, так і щодо попиту. Без змін стереотипів поведінки регіон в цілому може перетворитися до 2030 року з нетто-експортера енергоресурсів на нетто-імпортера”.
Тенденції в енергетичному секторі є відображенням економічних тенденцій
Після розпаду Радянського Союзу в країнах Європи та Середньої Азії протягом шести років тривав разючий економічний спад, за яким настав енергійний підйом економіки, що дозволило регіону стати одним з найбільш динамічних у світі в плані економічного розвитку. Ці економічні показники відображалися в енергетичному секторі регіону - початковий економічний спад супроводжувався різким скороченням виробництва і споживання енергії. Але в міру відновлення економіки регіону як виробництво, так і споживання зростало. Однак було відставання з інвестиціями - особливо не вистачало інвестицій в обслуговування та модернізацію енергетичних об’єктів – що створило перспективи енергетичної кризи.
Цей регіон найбільше за всіх постраждав від глобальної фінансової кризи, яка почалася в 2008 році і значно знизила попит на енергоносії. В результаті настало певне затишшя, але це лише тимчасова відстрочка перед тим, як нестача енергоресурсів знову перетвориться на серйозну проблему. Як тільки повернуться піки зростання, повернуться й піки споживання енергії.
Інвестиції, необхідні для запобігання кризі
Відповідно до даного звіту, якщо є намір зберегти або збільшити виробництво енергії, щоб задовольнити енергетичні потреби Європи, то для реалізації цього наміру знадобляться значні інвестиції. Прогнозовані потреби щодо розвитку первинних енергоносіїв з 2010 року по 2030 рік оцінюються в обсязі майже 1,3 трлн. дол. США , щоб забезпечити наявність нафти, газу і вугілля. Крім того, енергетична інфраструктура регіону вкрай потребує оновлення. Електроенергетичні потужності практично не збільшилися з початку 1990-х років, а електростанції застарівають. Інвестиції, які необхідно вкласти в інфраструктуру енергетичного сектора протягом наступних 20-25 років, складають близько 1,5 трлн. дол. США, а ще 500 мільярдів дол. США необхідно вкласти у централізоване теплопостачання.
"Погіршення спроможності ще не перетворилося на повномасштабну кризу, - сказав Томсон, - завдяки зниженню попиту в 1990-і роки і нинішньому падінню попиту у зв'язку з фінансовою кризою. Але кілька відведених на підготовку років означають, що треба діяти зараз. Інвестиції у такому обсязі - більш ніж 3 трлн. дол. США - не можуть бути надані в цьому регіоні лише державним сектором. Для залучення приватних інвесторів треба буде змінити інвестиційний клімат, зробивши його більш сприятливим для таких інвестицій".
Енергоефективність - невикористаний потенціал
Інвестування у підвищення енергоефективності дає можливість одночасно та з мінімальними витратами досягти трьох цілей: скорочення викидів парникових газів, підвищення енергетичної безпеки та більш стійке економічне зростання.
Відповідно до даного звіту, інвестувавши 1 додатковий долар в підвищення енергоефективності, можна уникнути необхідності інвестування понад 2 доларів у виробництво. Але значний потенціал залишається невикористаним через численні перешкоди на шляху інвестицій в енергоефективність, й зокрема через невідповідні ціни на енергоносії, відсутність платіжної дисципліни, відсутність інформації про новітні технології, надто малу кількість підрядників і сервісних компаній, фінансові обмеження.
Уряди мають відігравати основну роль у забезпеченні енергоефективності. Завдання урядів - не тільки забезпечувати відповідність тарифів на енергію витратам, але й активно займатися створенням та оновленням стандартів енергоефективності для житлових приміщень, обладнання і транспортних засобів та забезпечувати дотримання цих стандартів. У звіті рекомендується, щоб уряди подали приклад і провели програми підвищення енергоефективності в державному секторі, поінформували громадськість про енергоефективні технологічні рішення і спроектували міста з альтернативними видами транспорту.
Перспективи боротьби зі змінами клімату
В перспективі викликом для цих країн стане забезпечення додаткових поставок енергії швидко і з мінімальними витратами. При цьому треба буде діяти так, щоб не зашкодити екології і обмежити зростання викидів парникових газів.
Згідно зі звітом викиди вуглецю по відношенню до ВВП в даному регіоні є одними з найбільших у світі. У 2005 році Росія посідала третє місце серед країн світу за викидами CO2 - після Сполучених Штатів і Китаю. Країни-члени ЄС, розташовані у цьому регіоні, вже почали боротьбу зі змінами клімату, підвищуючи енергоефективність, розвиваючи поновлювані джерела енергії та активно використовуючи вуглецеве фінансування. Інші країни регіону зіткнуться з дедалі більшим тиском, щоб наздогнати лідерів, і це їм доведеться робити швидко.
Однак існує розрив між глобальними зусиллями зі скорочення викидів вуглецю та національними енергетичними стратегіями регіону на найближчі 20 років. Політикам і підприємствам регіону доведеться переглянути ці стратегії і серйозно долучитися до глобальних зусиль. Але перехід до низьковуглецевої економіки може бути дорогим. Скориставшись вуглецевим фінансуванням, країни регіону можуть знизити викиди вуглецю і залучити вкрай необхідний капітал для відбудови своєї енергетичної інфраструктури та промислової бази з використанням ефективних і більш чистих технологій. Уряди повинні забезпечити, щоб національна політика і законодавство полегшували використання вуглецевого фінансування, сприяли швидкій технологічній модернізації і прискорювали революційний перехід до енергоефективності.
Час має значення
У звіті підкреслюється, що з огляду на величезні потреби в інвестиціях, а також тривалий час, необхідний на здійснення проектів в енергетичному секторі, країнам необхідно якомога швидше позиціонувати себе з метою забезпечення фінансової підтримки такого прогресу. Відсутність сприятливого середовища для підтримки інвестицій в сектор призведе до нестачі інвестицій, що, у свою чергу, може обмежити економічну діяльність. 10-відсотковий дефіцит енергії може призвести до скорочення темпів економічного зростання на 1 відсоток, а ще більший дефіцит може мати навіть більш згубні наслідки.
"Світовий банк готовий надати допомогу країнам у задоволенні їхніх енергетичних потреб, - сказав Томсон, - допомагаючи їм створити привабливий інвестиційний клімат та отримати доступ до різних джерел фінансування, включаючи вуглецеве фінансування. Проте країни повинні діяти швидко - час має значення".
