ПОГЛЯД

Майнові декларації: загроза приватності чи антикорупційна зброя?

26 вересня, 2016


Дмитро Котляр та Лаура Поп, Світовий банк Ukrainska Pravda

Майнові декларації публічних службовців є потужним інструментом для запобігання корупції, виявлення незаконного збагачення та конфлікту інтересів. Відповідно до Світового банку, більше 150 країн запровадили вимоги щодо декларування майна своїх публічних службовців.

Багато з цих країн роблять такі майнові декларації публічними для громадського вивчення і контролю. Громадський доступ до декларацій збільшує в рази їхню антикорупційну цінність, оскільки громадянське суспільство та журналісти часто грають ключову роль у виявленні невідповідностей, що призводить до початку офіційної перевірки декларацій антикорупційними органами. Це буде важливим і для України, де наявні активні громадянське суспільство та засоби масової інформації.

Оприлюднення приватних активів публічних службовців та членів їхніх сімей не заперечує право на приватність та право на захист персональних даних. Обидва права не є абсолютними і можуть бути обмежені, коли для цього наявна передбачена законом підстава, а правомірний суспільний інтерес обґрунтовує таке обмеження. Запобігання корупції та викриття необґрунтованого багатства службовців є серйозними та правомірними суспільними інтересами. В Україні корупція становить загрозу національній безпеці та підриває економічний добробут громадян. Обмеження приватності публічних службовців у вигляді обов’язку розкривати їхні доходи, майно та зобов’язання служить суспільному інтересу. Академічні дослідження показали, що громадський доступ до інформації в деклараціях пов’язується з нижчим рівням сприйняття корупції (див., наприклад, http://www.nber.org/papers/w14703). Досвід інших країн також свідчить, що суспільний доступ може значною мірою підвищити здатність систем декларування бути ефективними.

У справі Wypych v. Poland (рішення від 25 жовтня 2005 року, заява № 2428/05) Європейський суд з прав людини відхилив скаргу члена місцевої ради в Польщі, який відмовився подати свою майнову декларацію, стверджуючи, що визначений законодавством обов’язок розкривати деталі стосовно його фінансового та майнового стану порушував статтю 8 Європейської конвенції про права людини. Суд постановив, що вимога подати декларацію та її публікація онлайн дійсно становили втручання у право на повагу до приватного життя, але таке втручання було обґрунтованим, а широке коло інформації, яка повинна була подаватися згідно із законом, не було надмірно обтяжливим:

Суд “вважає, що саме такий широкий характер [інформації] дозволяє припускати, що оскаржувані положення досягнуть своєї мети надання громадськості розумною мірою вичерпної картини фінансового стану членів ради… що додатковий обов’язок подавати інформацію про майно, у тому числі про майно подружжя, може вважатися обґрунтованим в тому, що він має на меті запобігти спробам приховати майно шляхом придбання його на ім’я подружжя члена ради.”

Європейський суд з прав людини також схвалив оприлюднення та інтернет доступ до декларацій, вважаючи, що “широка громадськість має правомірний інтерес в тому, щоб пересвідчитися, що місцева політика є прозорою, а інтернет доступ до декларацій робить доступ до такої інформації дієвим та простим. Без такого доступу, цей обов’язок не матиме практичного значення або реального впливу на те, якою мірою громадськість поінформована про політичний процес.”

Тому позитивним кроком є те, що в 2014 році парламент України прийняв новий Закон про запобігання корупції, що передбачив широке розкриття інформації про майна та доходи публічних службовців і членів їхніх сімей. Новий закон був уведений в дію у квітні 2015 року, але – в частині декларацій – був запроваджений лише починаючи з 1 вересня 2016 року, коли розпочала роботу нова електронна система онлайн подання та оприлюднення майнових декларацій. Новий Закон ґрунтується на попередньому антикорупційному законодавстві, яке також передбачало обов’язок декларування та оприлюднення широкого переліку персональних даних, але також запровадив обов’язок оприлюднювати нові види даних, у тому числі відомості про готівкові заощадження, цінне рухоме майно, бенефіціарних власників майна.

Закон 2014 року створив підвалини для побудови високоефективної системи декларування майна службовців. Він створює чітку юридичну основу для збирання та оприлюднення персональних даних в майнових деклараціях. Закон прямо визначає, яка інформація є публічною. Закон також зазначає, які дані повинні залишатися конфіденційними, а Закон про захист персональних даних дублює ці положення.

Графік нижче (з нещодавнього дослідження Світового банку) показує, що Україна не є унікальною в цьому відношенні і що 70% країн в Європі та Центральній Азії, а також 97% країн ОЕСР з високим доходом вимагають обов’язкове оприлюднення інформації з майнових декларацій. Країни мають різний підхід до оприлюднення. Деякі оприлюднюють всю декларацію (крім деякої інформації, такої як ідентифікаційний номер чи дата народження). Інші зберігають конфіденційність деяких категорій інформації. В інших випадках декларації посадових осіб високого рівня оприлюднюються, а декларації службовців низького рівня залишаються конфіденційними. Багато країн оприлюднюють інформацію з майнових декларацій в мережі інтернет і кількість країн, які це роблять, постійно зростає.


Джерело: Світовий банк, публікація Ініціативи StAR – Stolen Asset Recovery Initiative, “Отримання повного уявлення про публічних службовців: Керівництво щодо ефективного фінансового декларування”, Івана М. Россі (Ivana M. Rossi), Лаура Поп (Laura Pop) та Таммар Бергер (Tammar Berger) (готується до друку, листопад 2016 року).

Деякі ставлять під сумнів обсяг інформації, що вимагається в декларації. Широта вимог щодо розкриття майнової інформації в Україні відповідає цілям системи декларування, які полягають у виявленні необґрунтованих змін у майновому стані особи та конфлікту інтересів. Нещодавнє дослідження Світового банку свідчить, що багато інших країн вимагають такі самі категорії інформації, що й Україна. Див. таблицю нижче щодо категорій інформації, які розкриваються у майнових деклараціях.


Джерело: Світовий банк, публікація Ініціативи StAR – Stolen Asset Recovery Initiative, “Отримання повного уявлення про публічних службовців: Керівництво щодо ефективного фінансового декларування”, Івана М. Россі (Ivana M. Rossi), Лаура Поп (Laura Pop) та Таммар Бергер (Tammar Berger) (готується до друку, листопад 2016 року).

Також поширеною є вимога включати в декларації публічних службовців та оприлюднювати відомості про активи членів сім’ї. Члени сім’ї, як правило, включають подружжя та неповнолітніх дітей. 


Джерело: Світовий банк, публікація Ініціативи StAR – Stolen Asset Recovery Initiative, “Отримання повного уявлення про публічних службовців: Керівництво щодо ефективного фінансового декларування”, Івана М. Россі (Ivana M. Rossi), Лаура Поп (Laura Pop) та Таммар Бергер (Tammar Berger) (готується до друку, листопад 2016 року).

Деякі країни також застосовують пороги для декларування певних активів. Наведена нижче таблиця порівнює положення українського закону з іншими країнами в регіоні.


Джерело: аналіз положень законодавства та форм декларацій, проведений авторами статті.

Українське законодавство щодо декларування майна відповідає вимогам, наявним в інших країнах, як стосовно обсягу декларування, так і щодо підходу до публічного доступу до відповідної інформації. Хоча суспільний доступ може викликати обґрунтовану стурбованість, користь від нього переважає шкоду, а будь-яке втручання у право на приватність є пропорційним стосовно суспільного інтересу. Інтернет-оприлюднення декларацій було запроваджено в багатьох країнах і є надзвичайно важливим для забезпечення підзвітності публічних службовців.

------------------------------------------

Дмитро Котляр та Лаура Поп, Світовий банк.

Api
Api

Welcome