Яка вартість кумівського капіталізму для України?

Революція Гідності, спричинена рішенням тодішньої влади призупинити підписання Угоди про асоціацію з ЄС, відобразила поширене невдоволення глибоко укоріненою корупцією. Україна боролася з корупцією і захопленням держави понад двадцять років, з часу незалежності. Адже олігархи домінують у великих секторах економіки країни, отримуючи ренту і впливаючи на державу через представництво в Парламенті.

Це дозволило олігархам підключитися до багатьох джерел корупції, серед іншого, в таких галузях, як енергетика, державні закупівлі, приватизація державних активів та податкове адміністрування. Ці недоліки у сфері управління створили економіку, яка значною мірою побудована навколо перерозподілу ренти (надлишкових прибутків вище рівнів, сформованих на конкурентних ринках). Модель економічного управління, в умовах якої на прийняття політичних рішень значний вплив справляє невелика група компаній, називається «кумівським капіталізмом».

Це явище не є новиною для українців. Медіа та організації громадянського суспільства часто досліджують випадки корупції та політичних зв'язків. Не вдаючись до розгляду конкретних випадків захоплення держави, останні дослідження Світового банку зосередились на визначенні впливу кумівського капіталізму на показники розвитку економіки України. Наша команда запитала: Які масштаби політичних зв'язків серед українських фірм? Чи пов'язані ці політичні стосунки з різними результатами для пов'язаних фірм? Дослідження дало вражаючі результати.

По-перше, політично пов'язані фірми відіграють помітну роль в економіці України. Фірма вважається пов'язаною, якщо вона має, щонайменше, одну впливову політичну особу серед своїх власників, акціонерів або керівників. Впливовою політичною особою вважається особа, якій доручено важливі державні функції, включаючи провідних політиків і партійних посадовців, високоповажних урядових, судових чи військових чиновників та вище керівництво державних підприємств. В Україні політично пов'язаними є 2% фірм, але вони контролюють понад 20% загального обігу і понад чверть активів усіх українських компаній.

Ці цифри залишаються стабільними протягом тривалого часу. Політично пов'язані фірми зосереджені в гірничодобувній, енергетичній і транспортній галузях, де на них припадає понад 40% обігу та більше половини всіх активів. На них також припадає приблизно чверть обігу і активів у сільському господарстві, в основному у галузі виробництва та експорту зерна.

По-друге, протягом останніх понад двох десятиліть політично пов'язані фірми використовували різні канали доступу до економічної ренти, а саме: державні закупівлі, субсидовані кредити, бюджетні трансферти, правила торгівлі, що обмежують імпорт, привілейований доступ до державних активів через приватизацію та пільгові податкові режими. Аналіз процесу відшкодування ПДВ з 2016 р. по березень 2017 р. показав, що політично пов'язана фірма перевіряється аудиторами на 61% менше, ніж непов'язана. Єдиний реєстр відшкодування ПДВ, запроваджений Урядом у квітні 2017 року, повинен допомогти в забезпеченні справедливого ставлення до всіх компаній.

По-третє, існує сильна негативна кореляція між політичними зв'язками та продуктивністю. Фірми, пов'язані з політикою, є більшими й чисельнішими за кількістю найманих працівників, але водночас менш продуктивними і такими, що мають повільніші показники зростання обігу і створення робочих місць. Хоча за допомогою цього дослідження не вдалося визначити, чи є пов'язаність з політикою причиною зниження продуктивності праці, можна все ж таки долучитись до уявного експерименту та оцінити, яким буде вплив на економіку, якщо усунути всі політичні зв'язки, залишивши непов’язані фірми замість пов'язаних. Відповідно до цього сценарію Україна зростатиме на 1-2% швидше, ніж у нинішній ситуації, коли 20% виробництва товарообороту припадає на пов'язані фірми.

Зрештою, наш аналіз показав, що, попри чітку економічну вартість кумівського капіталізму, остаточний успіх економічних реформ в Україні значною мірою залежатиме від подолання опору зацікавлених кіл будь-яким зусиллям щодо створення правової системи і норм. Створення антикорупційної структури у складі Національного антикорупційного бюро України, Спеціальної антикорупційної прокуратури, а також використання електронної системи закупівель ProZorro було першими кроками в цьому процесі. Незалежний антикорупційний суд повинен стати наступним логічним завершенням формування антикорупційної структури, як передбачено чинним законодавством України.

Нині серед українців посилились очікування, що уряд виконає свої обіцянки щодо реальних змін та прозорого управління. Ці очікування є найсильнішою противагою потужності олігархів та захопленню держави. Відповідальна та активна громадянська позиція - це найкращий підхід до розриву зачарованого кола кумівського капіталізму.