Київ, 3 грудня 2012 року – Робочі місця є наріжним каменем розвитку, і їхня позитивна роль сягає далеко за межі одного лише отримання доходу. Робочі місця можуть поліпшити рівень життя населення, підвищити продуктивність праці і сприяти соціальній єдності, зазначається в новій Доповіді про світовий розвиток у 2013 році: “Зайнятість”.
З погляду економіки робочі місця забезпечують можливості заробітку, які дають домогосподарствам змогу подолати бідність, підвищити свій рівень життя і зменшити коливання власних доходів. Завдяки створенню і ліквідації робочих місць у межах секторів і їх перерозподілу між різними секторами та країнами робочі місця забезпечують також підґрунтя для зростання сукупної продуктивності. Окрім того, зайнятість може сприяти підвищенню соціальної єдності, оскільки в процесі розвитку структура робочої сили змінюється за сферами діяльності, місцезнаходженням, родом занять і статтю, що, у свою чергу, впливає на суспільні групи. Дослідження цінностей, які проводяться в країнах, що розвиваються, свідчать, що існує зв'язок між працевлаштуванням, з одного боку, і довірою до інституцій та готовністю брати участь у громадянському суспільстві – з другого.
Як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, є серйозні проблеми у сфері зайнятості. У світі загалом близько 200 мільйонів осіб (непропорційно високу частину яких становить молодь) безробітні і активно шукають роботу. “Якщо розглядати одну лише молодь, виклики, з якими вона стикається, вражають. Більш ніж 620 мільйонів молодих осіб у всьому світі не працюють і не вчаться, – наголошує Єско Хентшель, керівник відділу розвитку людських ресурсів Департаменту Південної Азії Світового банку та один із авторів Доповіді про світовий розвиток у 2013 році. – Лише для того, щоб підтримувати нинішній рівень зайнятості у світі упродовж наступних 15 років потрібно буде створити приблизно 600 мільйонів нових робочих місць”.
Високооплачувана робота є привабливою для людей, але вона може бути менш цінною або мати небажані наслідки для суспільства. "Зайнятість з найбільшими позитивними наслідками для розвитку – підвищує доходи, поліпшує функціонування міст, формує зв’язки економіки з глобальними ринками, сприяє охороні навколишнього середовища, а також забезпечує людині належне становище в суспільстві", – додає Єско Хентшель. Зайнятість із значними позитивними наслідками для розвитку може трансформувати суспільства. Якщо уряди прагнуть сприяти розвитку та подолати бідність, їм необхідно надати питанню зайнятості пріоритетного значення. При цьому важливою є не лише кількість робочих місць: необхідна зайнятість, яка матиме значний позитивний вплив з точки розвитку країни.
Країни мають різні проблеми в сфері зайнятості, і Доповідь пропонує схему заходів в цій царині в різних секторах. Політики у сфері зайнятості, що дають найкращі результати, різняться для різних країн і залежать від рівня їхнього розвитку, ресурсних можливостей, демографічної ситуації та інституцій. У Доповіді про світовий розвиток у 2013 році: “Зайнятість” наголошується на важливій ролі приватного сектору у створенні робочих місць, і висвітлюється, яким чином зайнятість, що найбільше сприяє розвитку, може стимулювати їх позитивний взаємозв’язок. Для допомоги урядам в досягненні вказаних цілей в Доповіді пропонується триступеневий підхід, а саме:
- По-перше, забезпечення міцного фундаменту, включаючи макроекономічну стабільність, середовище, сприятливе для бізнесу, розвиток людського капіталу та верховенство права.
- По-друге, політика на ринку праці не повинна перешкоджати створенню робочих місць, а також вона має забезпечувати врахування потреб та соціальний захист найбільш уразливих груп суспільства.
- По-третє, уряди мають визначити види зайнятості, які – з урахуванням особливостей конкретних країн – можуть забезпечити найбільший вплив з точки зору розвиток, а також усунути перешкоди, що заважають приватному сектору створювати відповідні робочі місця.
Паралельно з роботою над Доповіддю про світовий розвиток, у 7 країнах, включаючи Україну, було проведено тематичні дослідження в цій царині. Україна стикається з особливо гострими викликами у сфері зайнятості, що зумовлено старінням населення, структурними реформами та серйозними змінами в економіці. Упродовж останніх 20 років Україна, що має одні з найвищих темпів старіння населення серед країн Європи, потерпає від значного скорочення населення та робочої сили. За умов збереження нинішнього рівня економічної активності населення впродовж 2012-2035 років робоча сила в Україні скоротиться більш, ніж на 15%.
“Старіння населення та скорочення робочої сили є дуже серйозними загрозами для майбутнього розвитку країни, – зазначає Чімяо Фан, директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови. – Аби компенсувати скорочення робочої сили та покращувати рівень життя, необхідно забезпечити постійне зростання продуктивності праці”.
Структура зайнятості в Україні не є соціально оптимальною; із великою часткою нестандартної зайнятості (в тому числі тимчасової та неформальної зайнятості, самозайнятих). Зайнятість не завжди забезпечує вихід з бідності, і домогосподарства з працюючим у складі, можуть стикатися навіть з серйознішими економічними труднощами і погіршенням соціального становища, ніж домогосподарства, які опираються на соціальну допомогу, пенсії та інші нетрудові доходи. Доступ до кращих робочих місць обмежений і несправедливий, особливо для молоді і літніх працівників, менш кваліфікованих працівників, осіб, що живуть у сільській місцевості та в регіонах з обмеженими можливостями зайнятості. Освіта, навички та особисті якості, які вважаються в розвинутих країнах “активами з погляду працевлаштування“ в Україні видаються менш важливими для працевлаштування і збереження робочого місця, ніж особисті зв'язки і соціальний статус (які часто визначаються сімейним походженням). Створення робочих місць відбувається переважно у неформальному секторі і в секторах з нижчою продуктивністю (послуги, які не потребують істотних знань, та середньо- або низькотехнологічні сектори з високим рівнем забруднення довкілля). Оскільки такі робочі місця є переважно «робочими місцями задля виживання», вони навряд чи можуть сприяти довгостроковому розвитку і радше матимуть негативні наслідки для якості робочої сили в майбутньому.
Реальним викликом для уряду є розробка стратегій і програм у сфері зайнятості, у центрі яких перебуватиме формування таких видів зайнятості, котрі сприятимуть забезпеченню позитивних наслідків для рівня життя, підвищення продуктивності та соціальної єдності та зведенню до мінімуму можливих побічних ефектів. Підвищення справедливості на українському ринку праці є одним із з пріоритетних завдань із відновлення соціальної згуртованості в суспільстві України і посилення значення зайнятості з точки зору розвитку. До інших важливих сфер належать усунення ринкових диспропорцій і структурних перешкод для ведення бізнесу, інвестицій, інновацій та створення робочих місць у формальному секторі; впровадження цільових інвестиційних програм; поліпшення перспектив працевлаштування для молоді, людей похилого віку та інших уразливих груп населення; реформування системи освіти і професійної підготовки і забезпечення її кращого реагування на потреби ринку праці; підтримка географічної та професійної мобільності робочої сили.
Політика на ринку праці на рівні на країни тісно пов'язана з міграцією населення і міграцією робочих місць. Досягнення економічного зростання і підвищення рівня життя потребує забезпечення зв’язку людей з місцями, де є кращі економічні можливості. В доповіді Світового банку “У пошуку можливостей: яким чином мобільніша робоча сила може сприяти процвітанню України” зазначено, що переміщення людей до регіонів зростання та наявних робочих місць має ключове значення для розвитку України.
Зараз економіці України бракує динамізму: показники створення та скорочення робочих місць значно нижчі, ніж у країнах з порівнянними характеристиками. Це є, водночас, і причиною і наслідком низького рівня мобільності населення. Українці не дуже мобільні, та навіть коли вони переїжджають – це відбувається не обов’язково в регіони з кращою роботою та вищими зарплатами. У порівнянні з іншими країнами рівень внутрішньої мобільності в Україні є приблизно вдвічі нижчим від того, який можна було б очікувати.
“Підвищення рівня внутрішньої мобільності в Україні сприятиме переходу України до сучасної економіки. З населенням, що старіє швидшими темпами, ніж у більшості країн, підвищення мобільності трудових ресурсів мусить відбуватися якомога скоріше, оскільки для старшого населення ймовірність міграції задля пошуку праці є ще нижчою. Отож, програма, спрямована на усунення наявних бар'єрів для внутрішньої мобільності може допомогти людям одержати доступ до кращих робочих місць, а Україні – зробити крок уперед на шляху розвитку", – підкреслює Йоганнес Кеттл, старший економіст, регіон Європи та Центральної Азії Світового банку, відділ розвитку людських ресурсів.
