Ще 5 років тому біля більшості місцевих відділів праці та соціального захисту можна було спостерігати сумну картину: люди стояли в довгих чергах, учасники бойових дій не мали місця, де посидіти, а до громадян ставлення було не дуже поважним. Сьогодні ситуація змінилася. Відділи соціального захисту працюють у зручний для населення час. З громадянами, що прийшли по соціальну допомогу, обходяться загалом належним чином. Що ж спонукало ці зміни та як вони були втілені у життя?
На свої програми соціальної допомоги Україна витрачає приблизно 2% ВВП, в тому числі через програми надання соціальної допомоги малозабезпеченим. Ця цифра сягає приблизно середнього показника країн-членів ОЕСР, тому однією із головних перешкод є не брак ресурсів, а відсутність належного їхнього спрямування. Погано адресовані житлово-комунальні субсидії та пільги поглинають більшу частину ресурсів, що виділяються на соціальну допомогу. Загалом кошти не доходять до тих громадян, які дійсно їх потребують. Зараз Україна впроваджує цілу низку програм з високим рівнем адресності. Більшість ресурсів спрямовується для 20 відсотків найбіднішого населення. Ці люди отримують 86 % коштів програми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям; 57 % коштів програми для одиноких матерів і 54 % коштів програми допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням. Втім, цим програмам досі бракує широкого охоплення. Досягти більш ефективного розподілу витрат держава може або шляхом розширення вищеназваних програм, або шляхом посилення критеріїв надання соціальних виплат саме в рамках програм адресної допомоги.
Перехід до краще адресованих і більш ефективних соціальних трансфертів потребує також поліпшення адміністративних аспектів. Це дозволить скоротити витрати та час, які необхідні для надання виплат по соціальній допомозі. Деякі такі вдосконалення легко зробити, оскільки вони не залежать від рішень, що ухвалюються на політичному рівні. Втім для більш ефективного функціонування програм адресної соціальної допомоги деякі вдосконалення є життєво важливими.
Щоб вирішити ці проблеми, Міністерство праці та соціальної політики України і Світовий банк у 2006 році почали впроваджувати проект удосконалення системи соціальної допомоги. На цей проект Світовий банк надав 99,4 млн. дол. США, які дозволять підвищити ефективність системи соціальної допомоги шляхом посилення адміністративного потенціалу в 757 місцевих (районних/ міських) відділах праці та соціального захисту. Для поліпшення управління місцевими відділами праці та соціального захисту і, відповідно, для підвищення якості обслуговування громадян, проект також надає технічну допомогу в галузі оснащення інформаційними технологіями.
Головний принцип нової системи – це модель «єдиного вікна». Катерина Петрина, керівник проекту вдосконалення системи соціальної допомоги в Україні, пояснює принцип функціонування нової моделі: «Ця модель схожа на порядок роботи в комерційних банках. Клієнт банку, зазвичай, може отримати всі банківські послуги в одному віконці. Так само громадянин, який вперше приходить до відділу праці та соціального захисту, отримує всю інформацію про документи, що він їх повинен мати для соціальної допомоги. Після заповнення всіх паперів їх забирає соціальний працівник. Через 10 днів від дати подання всіх документів заявнику надають у місцевому відділі праці та соціального захисту всю соціальну допомогу, на яку він має право». Українська модель системи соціальної допомоги схожа на систему Великої Британії. Українські фахівці Міністерства праці та соціальної політики декілька разів відвідували Об’єднане Королівство та вивчали його досвід.
Після невпевненого старту нова модель «єдиного вікна» для прийому громадян була розроблена та впроваджена майже в усіх 757 місцевих відділах праці та соціального захисту України. Більше половини відділів вже відремонтовано. Загалом процесом модернізації охоплено 90 % соціальних приймалень і зараз вони є більш зручними для громадян. Вдосконалені системи управління інформацією скоротили час взяття на облік нових громадян з 4 годин до 2. Підвищення ефективності дозволило співробітникам відділів соціального захисту обробляти щомісяця більше справ та у такий спосіб скоротити зростання адміністративних витрат в рамках програм соціальної допомоги.
Такі нововведення були б не можливими без суттєвого інвестування в професійну підготовку соціальних працівників. Катерина Петрина каже, що «сьогодні на посилення системи навчання співробітників місцевих відділів соціального захисту виділяються великі кошти. За допомогою Світового банку та Міністерства праці розроблені нові модулі дистанційного навчання. Ці модулі будуть повністю комп’ютеризовані та розміщені в Інтернеті. Система дистанційного навчання дозволить міністерству підвищити професійний рівень своїх працівників, а також пом’якшити наслідки високої плинності кадрів у відділах соціального захисту».
Отже, протягом року, що залишився на реалізацію проекту, буде повністю відпрацьовано нову систему управління соціальною допомогою. Цей процес також відбуватиметься з паралельним впровадженням нових інформаційних технологій. Вже на час закінчення проекту, а це липень 2011, громадяни не тільки отримуватимуть всю допомогу в “єдиному вікні”. У місцевих відділах праці та соціального захисту людей консультуватимуть з питань порядку отримання всіх видів соціальної допомоги. Їм також порадять, як їхні сім’ї можуть отримати соціальні послуги та інформаційну підтримку.
Впровадження єдиної технології прийому громадян в усіх відділах соціального захисту є гарним прикладом для інших українських адміністративних установ. В Україні громадяни все ще витрачають багато часу на отримання паспортів, посвідчень водія й інших документів. І більш за все від довгих черг та всіляких інших процедур страждають люди похилого віку та тимчасово непрацездатні особи.
